Тінь чорна стрімко падає униз -
то білий голуб так злітає вгору.
Проспект пташиний, сонячний карниз
вінчає строгі лінії собору.
Строкаті ритми вулиць і юрби,
дахів похилих старовинні плечі.
Над містом розмовляють голуби.
Про що, не знаю.Про цікаві речі.
Про той собор. Про людство. Про війну.
Про білий світ, про небо з далиною.
А може, він голубці каже: -Ну,
як я літав, ти скучила за мною?
Ліна Костенко
(проба перевода)
Стремительная тень порхнула вниз, -
То белый голубь в синеву взлетает.
Проулок птичий, солнечный карниз
чело собора строгого венчает.
Гремучих улиц беспокойный ритм.
Старинных крыш ссутуленные плечи.
Над городом воркуют сизари.
О чем? Не знаю.Об искусстве певчих.
Иль обсуждают мир, людей, войну
И синевы живительной начало.
А может, голубь говорит голубке: - Ну,
пока летал я, ты по мне скучала?