Я хочу померти під звуки гітари і флейти.
Не тому, що це круто і романтично,
А тому, що просто хочу померти.
До вічного кола життя я - дотична
І не маю ніякого вектора,
Що досить звично.
Мене досі сліпить сонце замість прожекторів,
Яскраве до чорноти,
Кров'ю загиблих Гекторів.
Там, де стикаються два світи,
Я помираю не під звуки гітари і флейти,
А під звуки того, що говориш ти,
Та так і не можу померти.