Як грані, шлях діяльності людської,
Весь цінний скарб століттями життя,
Повчае все суспільство гостротою,
Шліфованого часом здобуття.
І в чому ж сенс, для чого ж саме власне,
Людина, - тобто я, прийшла у світ,
Думок ми чули безліч одночасно,
Від пращурів, як в спадок – заповіт.
Життя як сенс, одвічне те питання,
І справою людини - визнав час,
Це боротьба за власне існування,
Як Колізей, відстроений для нас.
Але ж є й інша, інша думка,
Життя не ринг, це є жива вода,
В пізнанні світу , і себе самого,
Залишив погляд нам митець - Сковорода.
Збагачення людського інтелекту,
Любов та мудрість, віра в почуття,
Духовність для суспільства, - час респекту,
В моїм уявленні – мораль є для життя.
Мораль, що прагне разом об’єднаться,
Мій погляд, не єдиний в світі шлях,
І хоч мені за віком два по двадцять,
Я мрію про добро в людських серцях.
Із часом все знецінеться коштовне,
Адже живем лише одне життя.
Нехай до краю кошик наш наповне,
Любов та мудрість, віри почуття.