Одним один - і в цім твій хрест,
Твоя затримка в цьому світі...
На свій заклятий Еверест
Ти йдеш один - чому радіти?
Здавалось, поряд міліон:
На ділі пил в людській подобі.
Шалений, дикий легіон,
Противник всього, що є в тобі.
Відкриті двері до життя
Ти звик уже не помічати:
За ними бачив лиш сміття
І біль, що змушує кричати...
Твій кожен день - то є політ,
То пошук внутрішніх акордів.
І кожен раз, немов об лід,
Бо тут такі аеропорти...
Безмовний крик з підземних труб
Глибинну волю підіймає.
Пророчий шепіт мідних губ:
Кінцева. Виходу немає.