***

Из Первых Лагерей
ЖІНОЧИЙ СМУТОК

Дме димами вітер
над зотлілі ватри -
білу хустку видер...
Я її й не варта.
Дарував хустину
молоденький легінь -
наче смеречину
файно пестив легіт.
А грубезний вуйко
хустку з мене скинув
і дмухнув у вухо:
"Ти моя, дівчИно!"

Над зотлілі ватри
дме димами вітер...
Я тебе не варта,
легіню мій вірний.