Здіймає вітер сонячні вітрила,
Блакить небесну крає і велить,
Щоб вдаль летіла птаха сизокрила,
Де поєднала долі неповторна мить.
Ми в тім краю взяли в свої долоні
Тепла сердець джерельну чистоту.
І з нею линемо до зір в п’янкім полоні,
Здолать бажаючи до щастя висоту.
А зорі нас чекають, ніжно сяють,
В свої простори трепітно зовуть.
Зустрінуть лагідно і щиро привітають
І в світ безмежний шастя поведуть.