КИЕВ
Розсипав вечір кришталеві скалки
під мерехтливим оком ліхтаря,
на цих теренах я крокую змалку,
моя зійшла тут росяна зоря.
Благословили в світ дніпровські кручі,
кували силу велетні-мости,
і лікували рани неминучі
святої Лаври золоті хрести.
Я збережу в душі довічну шану,
вплету себе у Київський вінок,
тоненьку гілочку того каштану,
який розкинув віти до зірок.
Хай буде днів щасливих наче маку,
а як заграє сурма голосна,
на рівні ноги стане Кожум’яка,
і вип’є келих доброго вина.
Хай Київ промине сучасний Каїн,
і не впаде на серце Божий гнів,
та не спіткає доля тих Почаєн,
що відплили до інших берегів.
Из Инны Приходько.
КИЕВ
Осколки света – жёлтую слюду –
Ронял фонарь в вечерние часы.
Я вновь сюда, по звёздочкам росы,
Неотвратимой памятью бреду.
Днепровских круч воздетые персты,
Мосты, Владимир, благостность его
И Лавры золочёные кресты
Лечили раны сердца моего.
Над Киевом, смягчая звёздный свет,
Плывёт каштанов царственный венок,
Где каждый лист и каждый стебелёк
Запечатлили свой летящий след.
Счастливых дней тебе,
несметней зёрен мака,
До судных дней Архангельской трубы,
Пока Кирилл – могучий Кожемяка –
Не онесёт ковшом из Зодиака
С горилкой,
за звезду твоей судьбы.
Да не прельстит тебя презренный Каин –
Бесплодный современный суховей –
Судьбой
навек исчезнувших Почаен,
Что изменили Родине своей.