Як до зiрок, но через тернii...

Леся Ткач 2
Моя нестримана ілюзія,
В очах застигла теплим маревом,
Тебе забути вже невзмозі я ,
І це напевне Божа кара.

Заклятий ворог мій в коханні,
Моя ти мрія непобачена,
І ти у відповідь мовчанням,
На всі слова тобі призначені.

Моя історія любові,
Нічим щасливим не закінчена,
Ти не зі мной, я не з тобою,
І я у відчаї пригнічена.

Мій друг в розмовах одиноких,
У сірих думках ніччю темній,
І я к тобі лечу високо,
Як до зірок, но через тернії...