пустоцвіття пошерхлих вітрів манускрипти чужих територій
літепло розповитих осінніх доріг висоти бліда креш
пересичена воднем і водами смуга земних акваторій
котру разом зі мною колись поза часом напевно пройдеш
відзеркалені в жовтих пісках непрожитих ще нами історій
водевілем сезонних вітрів нагромадженням знаків і звуків
починається ранок без тебе розхолодженим сонцем встає
я бреду по коліна у небі по коліна у листі кроки
залишають солоний свій погляд там де память про тебе ще є
там де осінь тобою живе розсипаючи вохру на руки