Небо – біла орхідея,
Острів – човен серед хвиль,
Води чарами Медеї
Вимивають білу сіль.
Глибина морська, бездонна,
Поглинає, мов пісок,
Золоте руно Ясона,
Прах віків, жагу і смок.
В бурих водоростях тоне
Тінь розмитої Еллади,
Дух рецини й пантеонів -
Золота її принада,
Перевтілюється дивом
У мелодії бузукі,
І тече гарячим снивом
Камянистим білим бруком.