http://www.stihi.ru/2011/03/23/8028
Та панна, в шляпе розовой, виденьем
И лета красками как будто создана -
Легко облокотилась на перила…
Такой давно пригрезилась она!
То, верно, я позирую кому-то:
На фоне вербы пишут мой портрет.
Ещё грядут житейские морозы,
И не оббит ещё душевный цвет.
То, верно, я, вписавшись в ту картину,
Вся в золотисто-розовом стою,
По летечку пастельному гуляю…
Я в панне душу узнаю свою.
Оригинал
Ця панна у рожевім капелюсі,
У золотаво-жовтому вбранні,
Що на перила сперлась романтично,
Давно уже намріялась мені...
Це наче я художнику позую
В обрамленні розкішних вербних віт -
Не вдарили життєві ще морози,
Ще не оббитий мій душевний цвіт...
Це наче я у ніжнім краєвиді
Рожево-золотавому стою,
По літечку пастельному гуляю -
Я в панні душу вгадую свою...
На фото - обложка книги стихов
М. Метелецкой "Ця панна у рожевiм капелюсi".