ні снігу, ані слів іще нема отих,
яких чекаєш понад все
уже немає листя та і траву побив мороз і почуття засохли,
як кактус, якого десять літ не поливали...
є довгий вечір, кіт, горнятко кави, кілька книг
є Skype, e-mail, але laptop сьогодні не вмикаєш,
бо сиплеться пісок
і дзигарі "тік-так",
і хочеться побути поза часом...
бо сиплеться пісок, бо замовкають мрії
бо тонуть дзиґарі у піні золотій,
бо тій, такій малій, одній із трьох,
Марії прийдеться ще пройти
по лезові меча...
А ти, така доросла,
ідеш із кола в коло,
не оглядаєшся назад, як Лотова жона,
ти правильно все робиш, не промовляєш "ні, ніколи"
та віриш лиш мені, хоча дарма,
дарма...