Суть познания – стремление,
Где попутный ветер – искушение,
А время жизни – есть течение,
Что несёт нас в океан забвения.
В окружение хлебных крошек,
Тот признанным поэтом станет,
Кто вознесёт хвалу тому –
Кто щедро караваи крошит.
Тогда на выжженной земле,
Самый грешный праведник,
А грешники - горящие в огне,
Перед небом ангелы вполне...
Кто не грешен – не был Богом,
Как сам того нам Бог велел.
В безбрачие догмы – что без мысли
Слово – Аз – рождает пустошь.
1998г.
-----------------------------
Автор перевода - Юрий Храмов.
Суть пізнання – прагнення,
Де попутний вітер – спокуса,
А час життя – є течія
Що несе нас в океан забвенья.
У оточенні хлібних крихт
Той визнаним поетом стане,
Хто вознесе хвалу тому –
Хто щедро короваї криштанеть.
Тоді на випаленій землі
Самий грішний праведника,
А грішники - горять у вогні
Перед піднебінням ангели сповна...
Хто не грішний – не був Богом,
Як сам того нам Бог велів.
У безбрачье догми – що без думки
Слово – Аз – народжує пусткiв.