Нехай затулять мо1 оч1 кв1ти

Ваня Косенко
Нехай затулять мої очі квіти
Нехай дозволю я весні зігріти
Моє єство і тіло що змерзали

Нехай вже стане мені добре
Нехай розтануть ті крижинки
Що довго так в мені перебували

   І тоді я здригнуся як у зимку
   Коли  тепло над холодом бере вже гору
   Відкрию власні очі і побачу

   Як тане з мене та вода
   Що довго так була тверда
   І тоді я врешті-решт заплачу.