Монолог Зими

Татьяна Сливко
Я Зима, характер маю
грізний і суворий.
Друзів тут своїх чекаю...
Мороз кажуть, хворий.
НІ! Поглянь,летить із вітром
Ховай мерщій щоки
Вдарять так по твоїх квітах,
ще й вип,ють всі соки.
Колись я була Весною
цілувалась з сонцем,
вітер бавився косою,
заглядав в віконце.
Не чванися ти красою,
бо вона не вічна,
будеш й ти колись зимою,
сестриченько грішна.