Сніги згорнути у сувій
І винести за межі сцени…
Думок обридлих жовтий рій
Пустити голками у вени,
Чи лезами вздовж ліній тих,
Що залишилися із літа.
Чи з порожнечі геть піти
Туди, де задзеркалля світить.
Повисмикати пір’я з крил,
Віддати душу у кайдани,
Бо ті слова не мають сил,
Що нас водили на майдани.
А ті, що вилізли на путь
У прірву нині нас ведуть.
02-03.03.12
Переклад Анни Дудки (http://www.stihi.ru/avtor/dudka):
Снега рулоном бы свернуть
И вынести за рамки сцены.
Рой желтый мыслей обмануть,
Пустить иголками по венам,
Иль острием вдоль линий тех,
Что побежали вслед за летом.
Из пустоты уйти утех
Туда, где зазеркалье светит.
И перья выдернуть из крыл,
Надеть на душу кандалы,
Раз нет у слов тех больше сил,
Нас поднимавших до поры.
А те, кто указует путь,
Лишь в бездну ныне нас ведут.