Перший вітер весни
шкряба гілками вікна.
Він спішив, прилетів,
а тут бродить зима,
Обійма уночі
снігом, хмарами місяць,
Налюбитися вщерть
ще не встигла вона.
Ясний місяць блідий,
враз стає повновидий,
Червоніє, росте і додолу сповза.
Темно, тільки виття
над просторами лине,
Чи то пси чують смерть,
чи то відьми летять…
Засвистіло гілля
по дерев верховіттях
Затріщав, застогнав
похитнувся весь світ,
І веселий, п'янкий,
весняний перший вітер
Розігнав крильми хмари.
Вже сяють зірки.
Але сумно йому,
ось і стука у вікна,
Може тому, що ти
біля вікон сидиш...