Нас гонять, кружляють життя заметiлi,
Все вужчi i довшi мiж нами дороги.
I лиш голоси, як авто запiзнiлi
Спiшать по дорогах в години тривоги.
I я за кордоном, i ти у завiї,
Хоч сонце одне i один Божий свiт,
Та гаснуть, як хмиз у багаттi надiї
На зустрiч крiз сiре мереживо лiт.
Стою на розпуттi в скорботi i муках,
Шукаю надiйну стежинку в життi.
А вiрнi посестри - любов i розлука -
Назавжди лишились зi мною в путi.
Березень 2000 р., Крим
(Переклад Людмили Ржегак)