Мережить місяць потаємним світлом
Сріблясту сукню із легких тканин,
На мармурах у закутках перлин
Незаймані думки в обіймах вітру.
Шовково лебедем торкається слідів,
Оперенням тріпоче мерехтливо,
Зриваючи пелюстки ніжно-білі
Кружляє незбагненно по воді.
Химерна пуща – самота владарна,
Води бентежність місячно-примарна,
Відлуння містерійних сподівань.
Чи чарів натиск витримає серце?
Нічного неба відьомство благань
Немов перуном, криком увірветься.
Paul Valеry
Mеme fеerie
http://wikilivres.info/wiki/M
La lune mince verse une lueur sacree,
Comme une jupe d’un tissu d’argent leger,
Sur les masses de marbre ou marche et croit songer
Quelque vierge de perle et de gaze nacree.
Pour les cygnes soyeux qui frolent les roseaux
De carenes de plume a demi lumineuse,
Sa main cueille et dispense une rose neigeuse
Dont les petales font des cercles sur les eaux.
Delicieux desert, solitude pamee,
Quand le remous de l’eau par la lune lamee
Compte eternellement ses echos de cristal,
Quel coeur pourrait souffrir l’inexorable charme
De la nuit eclatante au firmament fatal,
Sans tirer de soi-meme un cri pur comme une arme ?
Картина Бі Гуко "Та ж феєрія"