Напередодні великого національного свята -
старий український анекдот...
Колись у надвечір"ї, під клич сичів у гАю,
Два кума біля хати, той, що звичайно з краю,
Сиділи, розмовляли, - про це, про те гуділи,
Пили собі горілку, рожеве сало їли.
Балакали за кризу, за те, хто в цьому винний,
Хто заважає шастя робити в Україні;
Хто зрадив рідній ненці, насравши на кохання...
Так піднялось, як завжди, відоме всім питання, -
Один з кумів сказав тоді, - я, мабуть, маю рацію,
І знаю, що у лихах всіх якась провинна нація.
Наприклад, соромно казать, кацапи - браття нащі
Багато пьють, а після сплять. Не звариш з ними каші.
А ще вірменці та й жиди шукають легше праці.
Дивись, і гроші є у них, - шкідливі дуже нації.
Один у люди виб"ється на крові України,
Одразу тягне за собой усю свою родину.
І ще є нація одна, і хто вони не знаю...
Якщо за кимось є вина і він в тюрму сідає,
Проходе кілька тижднів, - олією картина, -
Сидять з ним разом у тюрмі і друзі і родина.
**********************************************
Став другий кум сумним раптово, -
Ти рота зачини негайно, -
А потім з гордістю промовив, -
Зате ми голосно співаймо!