Що нове покоління, то війна
Приносить похоронки у оселі.
У розпачі матусенька одна
Снує гіркотні думи невеселі.
Нелегка доля - проводжать синів,
І цілувати їх небриті щоки.
Перегортать сувої довгих днів,
І відривати календар щороку.
Приспів:
Сини, мої синочки, як тяжко вас ростити,
Одірвані листочки, без вас не варто жити.
Вертайтеся живими і матір пригорніть.
У батьківській оселі родинами живіть.
Вертаються синочки із доріг,
Сорочки, наче напнуті вітрила.
Переступають батьківський поріг,
І розправляють лебедині крила.
А скільки поглинає чужина,
І невідомо, де синів могили.
Скажи, хіба ж то батьківська вина,
Що втримати синів немає сили?
2005 рік