Я тебе зустріла –
знов занило в грудях,
наче хтось, чортяко,
коле без жалю.
Як колись мене ти
цілував на людях,
поцілуй іще –
тебе молю.
Доторки руками
палять, наче вогник.
Їх відчую й різко
руку відсмикну.
Вогкими ночами
хтось в квартирі стогне.
Ти мене тривожиш,
міцну і крихку.
Але ти далеко.
Київ – не в Херсоні.
Уві сні побачу,
й сон – під три чорти.
Затуляю очі,
карі, щирі й сонні,
і переді мною
знову ти.