* * *
Я ніколи не був щасливим
Таким, як зараз,
Я ніколи не бачив сонце
Таким яскравим,
Я вже майже не вірив в себе,
Лиш трохи, мабуть,
Але зміг покохати тебе –
Так, це сталось!
Я у променях сонця ранкових,
Що прозорі, проникливі, чисті,
Ніжний голос розчув любові,
І всі острахи впали, як листя.
Осінь страху – весна кохання,
Радість в серці – живе, зростає,
Поклик неба – натхнення зрання,
Очі сяють – весь світ співає!
Я залишу все те, що зайве,
Щоб вмістити у серці світло,
Я побачив нарешті сонце,
Так як слід, без брудного фільтру,
Я повірив суцільно в себе,
Відчуваючи іскру божу,
Я кохаю, я разом з небом –
Я для тебе багато зможу!
Я у променях сонця ранкових,
Що прозорі, проникливі, чисті,
Ніжний голос розчув любові,
І всі острахи впали, як листя.
Я ніколи не був щасливим
Таким, як зараз,
Я ніколи не бачив сонце
Таким яскравим,
Я вже майже не вірив в себе,
Лиш трохи, мабуть,
Але зміг покохати тебе –
Назавжди!
23.03.12