Ми читали вірші під дощем на майдані,
А здивовані люди все бігли повз нас.
Але ми були зовсім у іншому стані,
Хоч не мали трави і не пили пивас.
Крижаним парасольки притрушені цукром,
На який перевтілився з холоду дощ,
І за кожним читцем він повторював рухи,
Наче визнав цю площу найкращою з площ.
Хтось в калюжі лежав, наче дома у ванні,
Хтось кричав, що прекрасна ця сіра імла...
Ми читали вірші під дощем на майдані,
Для натхнення поетам не треба тепла.