Самотність крила підріза,
У хаті німо виє вовком.
Ані дружини, ні друзяк -
Така печальна співомовка.
Темніша призабутий сад,
Криниця обміліла зовсім.
А найприкріша із досад
Та, що проснулась раптом совість.
І те, що нагорнув собі,
Багатий, але все ж непотріб.
Не прописалися в судьбі
Ні люди злі, тим паче - добрі.
І хату крайню у селі
Обходять, хоч незлий собака.
Приб'ється вітер із полів,
І той шелесне: вовкулака...
2.04.2012