Вона, завжди трохи стомлена, трохи неврівноважена, також, мабуть, самозакохана, під прєдлогом сну та бажання виспатись перед завтрішніми лекціями випроваджує його додому. Хай йде, я маю право насолодитись своєю самотністю, думає вона. Вона заварює собі чашку слабосолодкого каркаде. Поки той охолоджується, вона робить собі пінну ванну. Роздягається, вже роздягнена запалює кілька свічок, милується своїм відображенням у дзеркалі, яке містично підсвітлене свічками. Вона бере чашку свого каркаде, що наповнює ванну кімнату легким рожевим ароматом, та занурює своє тіло у пінну воду. Коли каркаде закінчилось, вона починає засинати, різко встає з води і починає витирати з себе воду. От і відпочила від всього, навіть від нього, думає вона. Замотується халатом, щоб не втрачати тепло, і йде до ліжка. Вже у ліжку вона пише йому смску. Прийшов звіт – дійшла смска. Вона засинає.
Він, як завжди роздратований, як завжди з хворим горлом, цілує її напрощання, каже, що кохає, і заскокує в ліфт. Блін, ніколи не відповідає на моє «Я тєбя люблю», думає він. Перебігає дорогу в недозволеному місці, дивом не загинувши під колесами скаженого нічного водія. Але то був виправданий ризик, він наздоганяє найдешевшу маршрутку до метро і тим самим економить пьятьдесят копійок. Перед спуском у метро починається страшний кашель. Довбана ангіна (грип, туберкульоз), думає він. В метро, розмірковуючи над ходом думок поета-сучасника, книжку якого зараз читає, він мало не проїзджає свою станцію. Довбані мобільні оператори! В очікуванні, доки телефон піймає мережу після метро, він проходить половину шляху додому. Швидше вмикайся! Може, хоч цього разу щось напише, якщо – ні, то я напишу, хоча, якщо – так, то теж напишу, каже він сам собі. Нарешті телефон роздуплився, але нічого не прийшло. Він кладе цю безглузду річ до кишені, але одразу дістає – прийшла смска. «Я тєбя люблю», читає він на дісплеї мобілки. Це прийшло від неї. Він посміхається. Мабуть, справді кохає, думає він. Вона дуже давно не писала і не казала цього йому. Настрій різко погіршується. Може, це подяка за сьогоднішній оргазм, думає він. Вона дуже давно не відчувала оргазму. Поволі настрій знов втікає в своє флігматичне русло.
Він йде і думає. А яка різниця, дякує чи кохає? Все це – кохання, без сумніву. Або все це – оргазм, без сумніву. Чим глибше занурюється в думки, тим більше він втрачає зв’язок між речами. Кохання – це оргазм, думає він. Немає різниці, що вона мала на увазі, тому що кохає. Він кохає. Оргазм нагадав їй, що і вона кохає. Треба відповісти, думає він. В телефоні відповідає на дзвінок зовсім інша дівчина. «Возможность осущєствлять звонкі ісчєрпана; пожалуйста, пополнітє ваш счьот для дальнєйшего использованія услуги ... прєдоплата», чує він. Шкода, що не можна відповісти. Але вона і так знає відповідь. Вона її щойно почула у своєму сні.
Він заварює собі чорного чаю без цукру. Поки той заварюється, він вмикає компьютер.
Вона вже спить.