Коли небо малює щічки
Дай нарешті очам відпочинок,
Бо лишень позолота зрине –
Зашаріються ружами стрічки,
Насолод потайна хмарина
Оспіває видіння магічне,
Витанцьовують тіні комічно
Вечоровий тремкий поєдинок.
І оманні сяйливі гами
Оперізують відчуттями,
Що існує зв`язку нестяма
У мовчанні моїм зi світами.
Десь там, чи тут... Зовсім самотній
У темнім савані німотнім.
Paul Valеry La ceinture
Quand le ciel couleur d’une joue
Laisse enfin les yeux le ch;rir
Et qu’au point dorе de pеrir
Dans les roses le temps se joue,
Devant le muet de plaisir
Qu’enchaїne une telle peinture,
Dans une Ombre а libre ceinture
Que le temps est prеs de saisir.
Cette ceinture vagabonde
Fait dans le souffle aerien
Fremir le supreme lien
De mon silence avec ce monde...
Absent, present... Je suis bien seul,
Et sombre, o suave linceul !