Тепер вже пізно, плакати вже пізно.
Сама для нас я стала за суддю.
Не знаєш, що ці рішення залізні
даються важче і ніколи - без жалю.
Самі ми обираємо дороги,
і ці я обрала за нас обох.
Зашкалюють всі больові пороги -
нема більш щастя, що було на двох.
Мій милий, мій маленький забіяко,
пробач мені за мій безумний крок.
А знаєш, після тебе всі - ніякі.
А знаєш, після тебе все - морок.
Пробач, що перегорнута сторінка,
пробач мені - не вистачило сил.
Тепер вже пізно плакати так гірко.
Де були крила, вже немає крил.