Сьогодні я прокинулась з думкою про те, що у п’ятницю забула опублікувати черговий вірш про весну із мого мною ж проголошеного марафону моїх же віршів про весну, які я пообіцяла публікувати кожні два дні. Тепер виправляюсь.
Цей вірш трошки не по погоді, бо сніг уже розтав і вулиця виглядає барвисто, яскраво. Але якийсь приємний позитив закладено в цей вірш, тому публікую його. :)))
Хтось чув?
Хтось чув, як розлилося почуття?
Німою хвилею... Потоками вібрацій...
Невже весна із нами ділить шлях,
А талий сніг обрав нутро каналізацій?..
Надворі сивий дощ калюж налив...
Хоч ноги роз’їжджаються в грязюці,
А нас несе під сотнею вітрил...
Чому? – Не тямлю я у цій науці...
Та відчуваю – серед сірих барв
Натхнення ця весна в мені розчулить.
Це відчуття пробило товщу хмар...
Хтось чув його? І я його не чула...
2009 р.