Каждый вечер сплетались:
Рук побеги тянулись друг к другу
Через заборы, заграды условностей
Ног корневища срослись под землею: вновь и вновь
Зеленые кудри заплетались
В траву поцелуев листва осыпалась-
Где чья,
Не разобраться...
Утро являлось,
Аккуратный садовник,
Крепко секатор держа,
И от деляло зерно от плевелов,
И отрезало грех от праведного,
Божье от кесарева,
Ветку от ветки,
Листья от цвета,
Тело от тела-
Чик-чик-чик...
Неумолимость
Лезвия- кровоточит
Крона, пальцы- лед
Пустеющий зимний сад...
***
the garden
Got entwined every night:
Arms, like branches, entangled
Over fences and borders of norms,
Roots of the legs grew together under the soil: time and again,
The greenery of hair mixed,
And petals of kisses fell loose in the grass-
Who dropped what,
Is not traceable…
Morning appeared
Like a good gardener, with
The trimming kit all ready
And separated wheat from the chaff,
Carefully pruned, cut sinful from righteous,
Pulled apart God’s from Caesar’s
Branches from branches,
Leaves from the blossoms,
The body from the body-
Snap-snap-snap…
Blades are relentless
Crown’s in bloody stains
Fingers are freezing
Garden’s emptied by the winter…
***
Ганна Осадко. сад
Сплітались щовечора:
Пагони рук тяглися одне до одного
Через високі паркани умовностей,
Корені ніг зросталися попід землею: ще і ще,
Волосся зелене сплутувалось,
Пелюстя цілунків осипалось у трави –
Де чиї,
вже й не збагнути...
Ранок приходив,
Як садівник ретельний,
Із секатором у руках –
І відділяв зерно від полови,
І відрізав грішне від праведного,
Боже від кесаревого,
Гілку від гілки,
Листя від квіту,
Тіло від тіла –
Чик-чик-чик...
Лезо несхитне
Крона скривавлена
Пальці холодні
Порожній зимовий сад...