Мені замало неба і землі
Повітря палить, те, мені легені
Крилатим птахом улечу уві сні
Далеко, аж за обрій Ойкумени
Літати... як солОдка мить польота!
Про щастя, про яке там йшлося?
Не гроші, ні... Хоч скільки б не знайшлося
На них те щастя не купити, аж ні йоти
Тож політаємо зі мною, Орлом?
І будьмо поруч, я наразі прикрию
своїм крилом...