Понад рікою тумани пасуться,
Лози цілуються з білими росами,
Лагідно здалеку пташки озвуться
Понад туманами, понад покосами.
Ранок, як вигадка, - раю не треба –
В погляді квітів душа неземна,
Стебла пружніють і тягнуться в небо,
Кожний світанок немов таїна.