***

Мені краще б тих слів не чути,
Тих людей – взагалі не знати.
І вперед, щоб подалі бути,
І назад – не люблю втрачати.

Я не хочу ту правду бачить,
Ту тривогу в душі тримати.
Бо ж не знаю, що все те значить,
Бо ж не хочу себе зламати.

Можна навіть собі брехати,
Навіть віру свою забути.
Тільки ж страшно так існувати,
Тільки ж складно цей гріх спокути.

Я не знаю, на що чекати,
Нащо роблю ще – теж не знаю.
Я не стану в цей раз тікати,
Я не стану…Бо все минає.