” Z ciemnego wina i tysiаca roz
Wlewa sie czas szumiacy w nocy sen…”
Р.-М. Рільке (польською)
Z ciemnego wina i tysiaca roz —
це не рядок, а натяк: надолуж,
іще не пізно, доки czas szumiacy
струмить у сон, мов сонце у віконце.
Z ciemnego wina… Саме так, z ciemnego!
Минуле побудовано, мов з “Лєго” —
деталі і детальки сяють срібно,
хоча ж давно розсипані на дрібно.
Там ти і я, і те, що нас єднає:
z ciemnego wina — наша кров густая,
z tysiaca roz — ця легкісь ба невтримність,
ця світу провіршованість і римність…
I ніч — не темна, бо завжди яскрава,
минуле нею ллється, мов заграва,
понад усим. Все інше — тільки „дзень!”, —
дзегарів дзвін, тверезий, наче день…