Вільний переклад з російської:
http://www.stihi.ru/2012/05/01/5390
Жанна Безкорсая.
Стирається блакить малюнків літа,
Блідніє небо від нестерпного вогню,
Марніють, до недавнього вродливі –
Віддавши барви невблаганному дощу...
Так трансформує час – на барельєфи,
Все наше існування на землі,
Де потім нас торкнуться міфи, блефи,
Та ми вже будемо підвладні лиш імлі...
Життя розколеться неначе той горіх,
І та краса... що звабити посміла...
Нарівні з чим... та й чи її то гріх –
Що повернути не змогла... і не звеліла...
01.05.2012