Кохання не виносить постулатiв

Валентина Андрущенко Франчук
Цвіте  бузок у мене за вікном,
Щовечора на нього споглядаю,
І аромат чудовий цей вдихаю,
П’янію, наче випитим вином.

П’янію від чуття, що поруч ти,
Від твоїх слів, і дотику, і  ласки,
Ти наче принц  прийшов до мене  з казки,
Щоби мене з собою повести.

Щоби, зі мною поруч був завжди,
І літом ,і холодною зимою,
І хоч життя тече, сплива рікою,
Ми нап’ємось живильної води.

Ми наче пара білих голубів,
Хмелієм від бузкових ароматів,
Кохання не виносить постулатів
Кохаємо лишень, як Бог велів!