Швартуються хмари в небес синю гавань,
Крохмалячи білі вітрила.
З яких же далеких вертаєтесь плавань?
Чом більше блукати не сила?
У пошуках долі ви світ оминули:
Від краю до іншого краю.
Чому ж ви додому назад повернули?
Невже нема кращого краю?
Можливо, то темна ворожа армада
Зустріла громами й залізом?
Чужина приймати гостей не всіх рада,
Та це буть не може сюрпризом.
Чому шлях лежить вам до рідного порту?
«Не можем інакше…Ніяк!
Серед грізних хвиль, що вдаряють по борту,
Дорогу нам стелить маяк.
Коли ж роздирають на шмаття нас хвилі,
Він промінь спасіння кидає.
Єдиний маяк, що зсува морські шпилі,
На небі рідненькому сяє!»
І де б не закинули якоря хмари,
Маяк цей покаже стежину.
Я вірю, що верне вона без забару,
На шлях, що веде в Батьківщину.