Жив та був собі Стецько,
Ще й на прізвисько "дурко",
Що й казати, не було у нього пари.
Він дівча одне кохав,
Під вікном її співав
Про любов свою під супровід гітари.
А дівча йому сміялось у вічі,
Глузувало з його щирих почуттів:
"Та нехай би був ти кращий удвічі -
Забирайся під три чорти!"
Та Стецько не дуркуват.
Щоб здобути грошенят,
Працював і вдень, і вночі він завзято.
Він спочатку взяв патент,
А тепер він - президент,
В нього фірма є і все, що хоче мати.
І тепер, хоч пізно, люба, ти знаєш,
Що не дурень він, а хлопець хоч куди.
Він до шлюбу йде - то ж відповідь маєш:
В білій сукні із ним - не ти!
І тепер, хоч пізно, люба, ти знаєш,
Що не дурень він, а хлопець хоч куди.
Глузувала - то ж відповідь маєш:
Забирайся під три чорти!