жовті трамваї, як тіні безості,
все блукають у місті осені
все виходять з-за рогу, як гості,
але поводяться, як справжні господарі
брук... стук ледь помітний,
як бій годинника на ратуші, почутий з вірменського кварталу
отак і приходять, отак і проходять,
вітерець за спиною віє