Останнiй дзвоник

Наталия Вербицкая
Ну, ось  і все…
Я відпускаю твою руку.
Ти далі підеш сам. А я залишусь тут.
В житті завжди буває так:
Хтось відлітає, а хтось чекати буде
І бажати:  - В добру путь!

А пам’ ятаєш, як все починалось?
Залитий сонцем двір старої школи,
Твої цікаві оченята і , здавалось,
Дитинство не закінчиться ніколи…

Як швидко пролетіли десять  років
Летять роки, немов птахи у вирій
І у життя ти робиш перші кроки
І відтепер у тебе зовсім інші мріі

Що побажати?  Хай тебе минають
Жорстокі люди, прикрощі,  байдужість,
Нехай навколо щирий  сміх лунає,
І завжди поряд вірні друзі будуть

Я знаю, що здійсняться твої мрії,
Здолаєш  гідно ти життя науку,
Все буде так, бо я у тебе вірю,
Ну, от і все… Я відпускаю твою руку.