Рідний наш батько!
Минали роки,
Різні роки -
і сумні, і веселі,
Знов ми зійшлись до твоєї руки,
З’їхались всі до твоєї оселі.
Вже далеченько життєва весна.
Можна б гукнуть:- Ой, літа наші,- де ви?..
В скронях твоїх вже така білизна,
Як за колодязем цвіт яблуневий.
В дні, коли свято,
в хвилини біди -
з радощами,
та зі своєю бідою,
скільки разів ми з'їзджались сюди,
як до колодязя з чистой водою…
Що ж,
хоч хода твоя зараз не та,
Та вже й здоров’ячко… не як у лева, -
Хай же цвітуть над тобою літа,
Як над колодязем цвіт яблуневий…