Травневий теплий день вистрибує завзято,
Поміж беріз струнких захеканий біжить.
Зозуля одягла сорочку, мов на свято,
В чужім гнізді яйце зозулине лежить.
Злетіла із гнізда та у світи майнула...
Не попрощалася з дитятком, що в яйці.
І лету кволих крил й «ку-ку» його не чула,
І не студила мати синові синці.
Не раз таких матусь в житті ми зустрічали,
Народять діточок й залишать без тепла.
Ті при живих батьках сирітками зростали,
Матусина любов... ні, не для них була.