По канатній дорозі життя.
Аби втримати рівновагу
тримаєш слова при собі.
Та часом вже надто пече
і дряпає душу звіряче
невіданість,
на противагу
небу.
Увімкнено таймер
чужих просторових речей.
На кожній із них
чиясь пам'ять
пустила коріння.
Проте
За межами власної суті
забуто природу єства.
На
грані своїх протиріч
той звір висуває протест,
а ти, відкриваючи книгу,
шукаєш потрібний знак.