Пуста кімната,тревожна тиша
Все дужчий біль,він ледве диха
У хаті протікає стріха...
І дощ затих.
Твоє тепло все менше гріє.
Не окриляє, але мрію.
Бо хочу знову,знову хочу
Я...
Не повернути, не збагнути.
Що може бути?
Як забути?
Не хочеш чути...
Зникаю я,десь не далечко
Ось зліва,жевріє сердечко.
Напевно це все не доречно.
Так я піду....