Що ти вибереш, золотко? Рідні до рисок риси
Чоловіка, що солодезний, як в січні вишні,
Коли очі його – персонажі зовсім не статичні,
І від пальців його на шкірі ростуть іриси.
Що ти вибереш, золотко? Бідну свою свобідність,
Семантично споріднену з тим, що самотня, як постріл,
Коли ліжко – холодне лезо, безлюдний острів,
Лиш будильник терпкий, як бузок, твій ранковий vip-гість.
Чи важку пательню минулого вибереш, золото,
Де в сльозах своїх смажишся, ніби дешева фрі,
Де купує тебе без податків, як в дьюті-фрі,
Той, кого нарекла своїм серцем чи серпом і молотом.