і польська мішалась з попелом
в розмовах я знаєш дихала
розмови бувають тихими
лікують мене сполохану
весна вже тоді відходила
квитки затискала пальцями
а ми ж не були коханцями
ти просто здавався сходами
я ж просто якась із тисячі
парфуми твої у пам’яти
я можу той біль покраяти
і очі зробити лисячі
бо сходи манили виходом
і плутався голос дотиком
з’явився бездомним котиком
а я ж розумію – лихо нам
ти можеш не спати тижнями
я можу ридати грозами
любов не приймають дозами
зростаються просто з ближніми