дзвінки як тернові вінки… чи тобі корона?
носи як білизну щодня його «серденько любе»
тоді вже були полуниці й були його губи
а Львів із вертепами – ветха весняна Верона
парфуми його текли по твоїй одежі
а що тої миті хотілося? плакати? вірити?
коли у розмовах і гальбах не маєш міри ти
а він переходить руками всілякі межі
і номер мобільника ти татуюй на чекові
а потім живи і здригайся щодзиґара й дзвоника
він впевнено прямував аж до твого столика
потрібна йому була як в’язниця зекові