Посеред розмаїття квітів,
В барвисто-щедрий ранок літа,
Побачила ромашку білу.
Колись таку, мені несміло,
Ти дарував із поцілунком.
Тоді химерні візерунки
Пливли хмарками понад нами,
Ніби небесними човнами.
На мене спогад враз налинув...
Я зазирнула у краплину
Роси, в середині ромашки.
Та враз зітхнулось мені важко,
Думки накинулись юрбою:
- Чи бути, милий, нам з тобою?
- Кохаєш ти мене, чи ні?
Повзуть тривожно-руйнівні
Питання:
- Може погадати
На пелюстках малих, крилатих?
Ромашки пелюстки тендітні
Тремтять, тріпочуться на вітрі:
- Ромашко, не втрачай надію,
Тебе зірвати не посмію!
Рости, цвіти на радість людям,
Розвеселяй їх сірі будні,
А той, моє хто серце має,
Я знаю! Знаю! Він кохає!!!
11.06.2012р.