Навіщо я тобі товстий і сивий
Із виразкою, нирками й бронхітом?
...Ти знов тривожиш спомин дорогий,
Політ стрімкий далеким юним літом...
Здавалася тоді ти ще дівчам,
Я лиш учився на інтелігента,
Та радість дарувала ти очам,
Цвіла від запашного комплімента.
Я відтоді постарів, охолов,
Послабшав од згасання й загорання.
А ти доспіла. Ти шукаєш знов
Великого і вічного кохання.
Для чого ж я тобі? Такий чужий...
Я трепету і спраги вже не знаю.
Люби його – он місяць молодий,
А я самотність кличу і кохаю.