Впусти мене до своїх мрій,
своїх думок і спраги жити.
Хіба я можу зупинити
палких бажань нестримний рій,
де біль злилася воєдино
із ніжним струменем тепла,
де правлять світом лиш тіла
і час втрачає свого плину?
Впусти мене. Ця ніч вбива
своїм безжальним одкровенням.
І не знайти у ній спасення,
чекаючи лиш на дива.
Ти - сон, ти - ніч, ти - втіха втіх,
нап'юсь тобою досхочу.
Але у пекло полечу,
бо ти - найбільший в світі гріх.
Впусти. Назад пуття нема:
я вийшла з неба над полином.
Впусти. Ти чуєш - горе лине
й до мого серця йде зима?
Ти дивишся - але не бачиш,
ти кличеш - але ти не ждеш.
Душа радіє, але плаче,
бо ти її вже не спасеш.